ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА 5 КЛАС

                                                       підготувала учитель природознавства

Малоантонівського НВО

Пустовойт В,П.

                  Важливою метою навчання в сучасних умовах є не передача готових знань учню, а вміння навчити його самостійно знаходити та відкривати знання, спираючись на особистісний освітній досвід.

Важливим є підхід, який надав би можливість школярам працювати самостійно і стимулював до подальшого навчання. Саме проектна діяльність – один зі способів досягти поставленої мети. З його допомогою реалізуються міжпредметні зв’язки, учні співпрацюють з учителем.

Спрямованість особистості, головна її настанова в ранній юності полягає в діяльному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху.

Метод проектів сприяє підвищенню якості освіти, що передбачає взаємодію між особистістю людини, культурою здобування знань, якістю екологічного середовища і якістю життя взагалі. Тому призначення вчителя – вибрати таке поєднання форм і методів, яке сприяє здійсненню головної мети – вихованню освіченої людини.

Буквальне значення слова проект -        «кинутий вперед», тобто є прототипом будь – якої діяльності. Проект як навчальний  метод є чудовим дидактичним засобом активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності й одночасно формування певних рис особистості.

        Саме сьогодні прогрес суспільства зумовлює нове ставлення до методів, засобів та форм навчання. Нині провідну роль відіграють інформаційні та комунікаційні технології, нові інтерактивні форми навчання. Формування основ проектної діяльності як способу активного здобування знань та їх практичного застосування є одним із засобів навчання, розвитку та виховання школярів.

Використання активних методів підвищує ефективність навчання, оптимізує його, робить учнів активними учасниками навчального процесу, сприяє самопізнанню, самореалізації особистості у різних видах творчої діяльності. Долучаючись до проектної діяльності, її учасники працюють над навчальним проектом, пов'язаним із вирішенням певних проблем. При цьому учні набувають знань, які за дидактичним значенням виходять за межі окремого навчального предмету, а за своїм особистісним сенсом — за межі звичного шкільного середовища, пов'язуючи з реальними соціальними проблемами, які готують дитину до життя.

Освітній аспект:

 • створити в учнів образ цілісного знання;

 • підвищити мотивацію учнів для отримання нових знань;

 • виробити вміння конструювати свої знання;

 • дати уявлення про найважливіші методи наукового пізнання (формувати вміння висувати й обґрунтовувати задум, самостійно поставити і сформулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації);

 • формувати вміння висловлювати, аргументувати та захищати свої  ідеї;

 • ознайомити зі способами роботи з інформацією;

• формувати навички самоорганізації (планування діяльності, програмування дій, корекція етапів і способів діяльності, гнучкість і  варіативність дій).

 Розвивальний аспект:

 • розвиток творчих здібностей особистості;

 • розвиток критичного мислення (здатність до планування, гнучкість  мислення, готовність виправляти власні помилки, пошук компромісних  рішень);

 • розвиток навичок аналізу та рефлексії (встановлення причинно - наслідкових зв'язків, виділення суттєвих ознак з орієнтацією на поставлену мету, моделювання конкретного чи абстрактного  продукту);

 • уміння визначити власну позицію, планувати свою роботу й час;

 • розвиток комунікативних умінь і навичок;

 • уміння презентувати результати своєї роботи.

 Виховний аспект:

 • виховання значущих загальнолюдських цінностей (соціальне  партнерство, толерантність, діалог);

 • виховання почуття відповідальності, самодисципліни і самоорганізації; бажання виконати роботу якісно.

 Соціалізуючий аспект:

 • вироблення власного погляду на події;

 • усвідомлення значення спільних зусиль, роботи в команді;

 • застосування особистого досвіду учнів та узгодження його з науковим змістом проекту;

 • стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності;

 • формування та розвиток здібностей учнів організовувати інших.

Організаційний момент.

Етап визначення вчителем стратегії діяльності, яка полягає у виборі виду й теми проекту, формулюванні провідної проблеми та дидактичної мети. Видова характеристика навчальних проектів. Інструмент дослідження: безпосередня участь дитини в обраному проекті, збір інформації, виготовлення плакатів, листівок, підготовка та подання у вигляді презентації зібраних даних. Компетентне спрямування: навчально-розвивальне, інформаційне, загальнокультурне, життєтворче. Форма захисту та реалізації проекту: спостереження та екологічні екскурсії на екологічній стежці; створення презентацій, слайд шоу; фотоколаж, порт фоліо, конкурси та вікторини, КВК; продуктивна діяльність - захист плакатів, проектів, бюлетенів; лабораторія (досліди та експерименти); випуск екологічної газети, альбом, анкети, друковані роботи у вигляді реферативної доповіді, збірочки - листівки.

Проведення проектної роботи.

Підготовчий. Визначення теми, завдання та етапів проекту.

Планування. Визначення цілі проекту, джерел інформації, термінів проведення, вибір оптимальних методів дослідження.

Дослідження. Збирання інформації, виконання проміжних завдань. Основні інструменти. Робота з різними джерелами Інтернет.

Результат. Отримання результатів роботи з різними джерелами інформації. Сприяння формуванню загальнопредметних компетентностей, поінформованість, раціональність, активність, комунікативність.

Оформлення звіту. Проведення презентації проекту та його популяризації, використання інтерактивних форм та сучасних технологій навчання.

Оцінювання. Креативний підхід до організації всієї роботи. Сприяння доступу учнів до інформації. Оцінювання практичних, самостійних, творчих робіт учнів. Захист проекту, модульно – рейтингова система оцінювання участі учнів на різних етапах роботи.

Висновки та рекомендації. Заключне слово учителя про те, що вдалося, і на що треба звернути увагу при наступному проекті.

Види проектів.

 За домінуючою діяльністю розрізняють такі проекти:

 • прикладні. Проекти мають визначену структуру взаємодії учасників, кожен з яких виконує певну функцію. Результат проекту обов'язково  втілюється в матеріальну форму та зорієнтований на соціальні інтереси самих учасників, спрямований на впровадження в практику.

Орієнтовні теми:

 «Допоможемо птахам взимку», «Клумба на шкільному подвір'ї», «Квітковий годинник – доречно і сучасно».

 • рольові (ігрові). Учасники виконують певні ролі, які обумовлені  характером та змістом проектів. У проектах засобами гри імітуються  соціальні або ділові відносини. Результати роботи намічаються на початку, проте повністю виявляються лише в самому кінці проекту. Структура проекту залишається несталою до завершення роботи.

 Орієнтовні теми:

«Народні свята українців», «Мій календар народних звичаїв», тощо.

 • ознайомлювально-інформаційні. Проекти спрямовані на збір інформації про певний об'єкт чи явище. Передбачається ознайомлення широкого загалу (учнів іншого класу, школи, батьків) з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Проекти виконуються за таким планом: формулювання мети, робота з різноманітними джерелами інформації, обробка матеріалів, оформлення результату, його презентація. Проте, у ході роботи допускається корекція структури проекту.

 Орієнтовні теми:

 «Як доглядати за рослинами на підвіконні», «Бактерії користь і шкода».

  • мистецькі (творчі). Домінуючим аспектом проектів є відповідне  оформлення та презентація результату. Такі проекти не мають чіткої  структури спільної діяльності учасників, вони плануються залежно від жанру кінцевого результату та його представлення. Однак оформлення результату проекту потребує чіткої структури обраної форми у вигляді сценарію, статті, репортажу, газети, виставки та ін.

Орієнтовні  теми:

фотовиставка «Ліс – сезони року», «Українські свята та прикмети погоди», «Тварини та рослини-релікти».

• дослідницько-пошукові. Діяльність учнів спрямовується на вирішення проблеми, результат якої заздалегідь невідомий. Проекти за своєю структурою максимально наближені до наукових досліджень. Складаються з таких етапів: постановка проблеми, формулювання гіпотези, планування та розробка дослідницьких дій, збір інформації, її  аналіз та узагальнення, підготовка та оформлення результату проекту, публічна презентація результату, рефлексія, висновки.

Орієнтовні теми:

 «Визначні   вчені - натуралісти », «Які рослини повинні бути у навчальному кабінеті?», «Де ми втрачаємо воду», «Професія» дощового черв’яка».

 За предметно-змістовою галуззю виділяють такі проекти:

 • монопредметні.  Провідна проблема таких проектів вирішується в межах одного навчального предмета, хоча для її вирішення залучаються знання з інших галузей. Проекти вимагають чіткого формулювання цілей, методичних завдань, а також визначення компетентностей, яких мають набути учні.

Орієнтовні теми:

«Зимуючі птахи у парку», «Опале листя користь чи шкода?».

 • міжпредметні. Зміст проектів охоплює кілька навчальних предметів. Такі проекти вимагають злагодженої роботи творчих груп, чіткого визначення дослідницьких завдань, проведення проміжних звітів.

Орієнтовні теми:

 «Чому ми бачимо один бік Місяця», «Краплина, або де ми втрачаємо воду».

 • надпредметні (позапредметні). Проекти інтегрують знання з різних галузей, у тому числі з тих, які не входять до курсу природознавства. До їх організації долучаються спеціалісти різного фаху.

Орієнтовні  теми:

«Космос далекий і близький», «Будь природі другом», «Чи не перетвориться Земля на пустелю?».

Проекти за характером координації поділяються на такі види:

 • з безпосередньою координацією. Такі проекти впроваджуються на  початковій стадії ознайомлення учнів з проектною діяльністю. У ході  всього проекту вчитель планує діяльність учнів, організовує виконання дослідження, допомагає знаходити необхідну інформацію, учить опрацьовувати її, слідкує за дотриманням обумовлених термінів виконання проекту, спільно з учнями організовує презентацію результатів, бере безпосередню участь в оцінюванні проектної діяльності.

 • з прихованою координацією. Такі проекти застосовуються за умови  наявності в учнів певного досвіду проектної діяльності. Учитель виконує роль рівноправного учасника. Більшу активність він виявляє на початковому етапі проектування, а далі — виконує роль консультанта.

За кількістю учасників виділяють такі проекти:

 • індивідуальні. Проект виконується одним учнем. Учитель допомагає скласти план діяльності, проводить індивідуальні консультації. Тему та проблему проекту формулює сам учень, і вона залежить від його інтересів та можливостей.

 Орієнтовні теми:

«Складання пам'ятки про корисні та шкідливі продукти», «Із бабусиної скрині», «Гороскоп моєї родини».

 • парні. Проект виконує двоє учнів. Вони складають спільний план дій, визначають форму представлення результату, добирають творчу назву свого проекту, беруть активну участь в організації публічного захисту проекту.

 Орієнтовні теми:

«Цікаве довкілля», «Анкетування, проблеми роздільного сміття ».

• групові. Кількість учасників визначається на етапі планування; вона залежить від загальної теми, провідної проблеми, а також від бажання учасників об'єднуватись за інтересами (чи особистими симпатіями).  Робота в групі полягає в тому, щоб у процесі розробки навчального проекту учасники обмінювались власним досвідом, радились один з одним, училися знаходити спільні рішення. Учитель узгоджує діяльність груп учасників; гнучко підпорядковує її спільній темі та меті;  проводить індивідуальні консультації, а за потреби — надає допомогу.

 Орієнтовні теми:

«Цікаві історії про наш край», «Тварини минулого», «Туристичні стежки».

За тривалістю проекти бувають:

• короткострокові. Проекти тривають від двох до шести годин (або уроків);

 • середньої тривалості. Тривають від тижня до місяця;

 • довгострокові. Тривають від одного до кількох місяців.

 Зазначимо, що при виборі виду навчального проекту слід враховувати особливості пізнавальних потреб школярів їх більше цікавить пошукова та дослідницька діяльність, літературна творчість, експеримент. Такий підхід слід враховувати також при визначенні теми проекту.

Вибір теми навчального проекту.

 Вибір учителем теми навчального проекту залежить від навчальної ситуації з певних предметів, власних професійних інтересів, можливостей та здібностей учнів. Формулювання назви проекту відрізняється від навчальної теми. Воно має бути висловлене «живою», природною для дітей мовою, викликати безпосередній інтерес до предмету майбутньої діяльності. Повідомлення теми проекту — це своєрідна рекламна кампанія. Форма її подачі має вплив на створення відповідного мотиваційного середовища, на активність учасників проекту. Це може бути емоційна розповідь, театралізації, імітація життєвої проблеми, бесіда на основі конкретної ситуації чи проблеми. У будь-якому випадку в учнів має виникнути інтерес, відчуття деякої причетності до вибору теми чи обізнаності в ній. 

 Якщо проектна діяльність уже стала зрозумілою та прийнятною для учнів, вони можуть запропонувати свої теми, керуючись при цьому не лише пізнавальними, а й творчими, прикладними можливо екологічними потребами.

Наприклад, вивчаючи тему «Речовини » в учнів може виникнути питання: «Цукор приносить більше шкоди (псування зубів, ожиріння) чи користі (додаткова енергія для організму)? Щоб вирішити цю проблему, вчитель пропонує виконати проект «Цукор — друг чи ворог?» можливо, проблема спричинить суперечку серед дітей і викличе бажання колективно її дослідити. Якщо навчальний проект буде парним або індивідуальним, можна виділити підтеми з такими робочими назвами (творчі назви власних проектів учні добирають самостійно): «Як виготовляють цукор?», «Історія цукру», «Чому цукор називають «білою смертю»?», «Чи існують солодощі без цукру?», «Фруктоза і сахароза, що спільного?», «Як визначити вміст цукру в продуктах?», «Рослини – замінники цукру».  

Метод проектів – це своєрідний інструмент, який створює умови для розвитку цілеспрямованості та самостійності учнів у вирішенні проблем. Тому при виборі теми проекту вчителю варто орієнтуватись на такі критерії:

 • чи дійсно серйозно захопить учнів пропонований проект.

 • чи піддаватиметься він успішній реалізації з їхнього боку.

 • чи буде мати практичний, соціально значущий  результат.

 • чи зумовить виконаний проект у процесі його реалізації подальшу серію проектів.

Постановка проблеми не завжди призводить до проблемної ситуації. Проблема не цікава учням, якщо вона не пов'язана з їхнім життям, має загальний характер або не адекватна рівню знань і вмінь (є занадто простою чи складною).

Презентація результатів навчального проекту.

Метод проектів сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуальних здібностей і нахилів дитини, учить творчо мислити та інтелектуально вдосконалюватись. Він орієнтує дітей на самостійну, парну чи групову діяльність та активізацію навчання, при цьому реалізується творчий підхід до вирішення певної проблеми. Відбувається соціалізація особистості, стимулюється ініціативність, зростає творчий потенціал учня. Цінним є поєднання індивідуальних завдань з елементами колективного пошуку, розвиток комунікативних якостей. Учень навчається самостійно планувати, організовувати й контролювати свої знання та дії.

Під час публічного представлення проекту його учасники ознайомлюють присутніх із поставленими завданнями а саме - розповідають, що нового дізналися та навчилися, демонструють результат своєї діяльності, доводять його цінність, діляться власними враженнями, будують плани на майбутнє. У цьому випадку доцільними будуть запитання від керівника (учителя), до учнів, які дозволять присутнім уявити як здійснювалася розробка проекту.

 — Чому ви вирішили працювати над цим проектом?

 — У чому полягав задум проекту?

 — Якими були пропозиції щодо шляхів вирішення проблеми? Чому

 вони не всі були використані?

 — Чи достатньо було у вас знань для розробки проекту? Якими джерелами користувались, щоб отримати нові знання?

 — Чого навчились під час роботи над проектом?

 — Що в роботі було найскладнішим? А що найцікавішим?

 — Чи виникали нові ідеї під час самостійної пошукової роботи?

 — Чи задоволені ви отриманим результатом? Як він буде використовуватись?

 — Як можна покращити проект? Яку ще проблему вам хочеться  вирішити?

         На цьому етапі проходить оцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями: учні дають оцінку внеску кожного учасника творчої групи, а вчитель оцінює діяльність групи в цілому. Важливо, щоб підсумок роботи над навчальним проектом відбувався в урочистій атмосфері, адже це посилить радість пошуку та активізує набуття нових, незвичних для повсякденного навчального процесу знань та умінь, дозволить учням відчути їх соціальну значущість.

Висновок.

Використання методу проектів у шкільній практиці допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів, сформувати в них уміння та навички комунікативного характеру. У сьогоднішньому життєтворчому процесі, коли зростає роль життєвої компетентності, школа повинна допомогти дитині стати суб’єктом власного життя, оволодіти механізмами рефлексії і саморефлексії над власним буттям, його метою, смислом і цінностями.

Організовуючи таку діяльність, учитель учить свідомо будувати власну повноцінну діяльність, яка включає три стадії: мотиваційну, операційно-виконавчу, рефлексивно-оцінювальну.

Саме тому виконання проектів – це практичний шлях набуття навчального і соціального досвіду, реалізації життєвих планів особистості.